Стаття носить інформаційний характер. Діагноз та план лікування дисплазії кульшового суглоба визначаються ортопедом на основі рентгенографії та клінічного огляду.
Дисплазія кульшового суглоба — це недорозвиток вертлюжної западини, через який головка стегнової кістки не покрита нею належним чином. Більшість людей знають це як «дитячу» проблему, яку лікують у немовлят. Але дисплазія нікуди не зникає з віком — вона просто «мовчить» роками, а потім у 20–40 років дає про себе знати болем і раннім артрозом.
Чому симптоми з'являються у дорослому віці?
При дисплазії головка стегна покрита западиною лише частково. Це означає, що навантаження на хрящ розподіляється нерівномірно — на невеликій площі концентрується надмірний тиск. Роками хрящ справляється, але поступово зношується. У певний момент — після вагітності, інтенсивних фізичних навантажень, набору ваги — виникає біль.
Симптоми дисплазії у дорослих
- Біль у паху, особливо після тривалої ходьби або бігу
- Клацання або хрускіт у тазостегновому суглобі
- Обмеження внутрішньої ротації ноги
- Відчуття нестабільності або «виходу» суглоба
- Швидка втомлюваність при ходьбі
- Асиметрія ходи (легкий нахил тулуба у бік ураженої ноги)
Діагностика
Основний метод — рентгенографія таза у стандартній проекції. Лікар вимірює кут Вібберга (кут покриття головки), кут нахилу западини та індекс ацетабулярного покриття. При необхідності — МРТ для оцінки стану хряща та кільцеподібної губи (labrum).
Консервативне лікування: коли обходяться без операції
При легкому та середньому ступені дисплазії без значного артрозу консервативне лікування може на роки відтягнути або навіть уникнути операції. Воно включає:
1. Зміцнення м'язів-стабілізаторів
М'язи навколо тазостегнового суглоба — ваш «другий суглоб». Сильні сідничні м'язи, відвідні м'язи стегна та м'язи кору компенсують недостатнє кісткове покриття і зменшують пікові навантаження на хрящ.
Вправа: відведення ноги лежачи на боці
- Лежіть на боці, ноги прямі
- Повільно підніміть верхню ногу на 30–40°
- Утримайте 2 секунди, повільно опустіть
- 3 × 15 повторень на кожну сторону
Вправа: міст (ягодичний місток)
- Лежіть на спині, ноги зігнуті, стопи на підлозі на ширині стегон
- Підніміть таз до прямої лінії коліна-стегна-плечі
- Стисніть сідниці у верхній точці, 3 секунди
- 3 × 12 повторень
Тренажер МТБ при дисплазії
Відмінний варіант — вправи на тренажері МТБ у положенні лежачи або в упорі стоячи: відведення прямої ноги з опором каната, тяга ноги назад. Навантаження через канат дозволяє контролювати силу опору та уникати компресії суглоба.
2. Контроль навантажень
При дисплазії слід уникати:
- Бігу по твердих поверхнях і стрибків (ударне навантаження)
- Глибоких присідань із вагою
- Занять, що вимагають крайніх положень стегна (глибока йога, шпагат)
Дозволено і корисно:
- Плавання (особливо кроль)
- Велосипед (за відсутності болю)
- Ходьба по рівній поверхні
- Вправи у воді
3. Контроль ваги
Кожен зайвий кілограм збільшує навантаження на тазостегновий суглоб у 3–4 рази при ходьбі. Навіть зниження ваги на 5–10 кг суттєво зменшує болі та уповільнює прогресування артрозу.
Операційне лікування
При вираженій дисплазії та молодому віці (до 40 років) може бути рекомендована периацетабулярна остеотомія (PAO) — операція з переорієнтацією вертлюжної западини для кращого покриття головки. Складна операція з тривалою реабілітацією, але дає відмінні довгострокові результати.
При вираженому артрозі (III–IV ступінь) — ендопротезування тазостегнового суглоба.
Прогноз при дотриманні рекомендацій
Пацієнти з легкою та середньою дисплазією, які регулярно зміцнюють м'язи, контролюють вагу та уникають критичних навантажень, нерідко живуть із мінімальними симптомами десятиліттями. Ключ — не чекати сильного болю, а починати профілактичні заходи одразу після встановлення діагнозу.
